Лев толстой біографія хронологічна таблиця

Лев Миколайович Толстой народився 28 серпня 1828 року у стародавній дворянській родині. Батько його, граф Микола Ілліч Толстой, учасник війни 1812 року, підполковник у відставці, одружився в 1822 році на літній, але багатій князівні Марії Миколаївні Волконській. Серед володінь, що увійшли до її посагу, був і маєток Ясна Поляна.

Виховання, отримане Толстим у дитинстві, типове для багатих дворянських родин. Обов´язковими для такого виховання були іноземці-гувернери. Але в обстановці, у якій ріс і виховувався Толстой, було також те, що зробило могутній вплив на формування свідомості і настроїв майбутнього письменника. Це — близькість дитини до природи і до простого народу.

Багато часу маленький Лев і його три брати проводили серед природи — у лісі і в парку, що оточували садибу. Ліс і парк Ясної Поляни були і безмовними учасниками захоплюючих ігор дітей, і свідками їхнього дитячого смутку та радощів. У дні цього «яскравого, ніжного, поетичного, любовного, таємничого дитинства» маленькі брати блукали густими алеями парку, відшукуючи чарівну «зелену паличку», що відкриє людям секрет їхнього щастя.

У 1837 року родина Толстих, в інтересах подальшої освіти дітей, переїжджає до Москви. Того ж року граф Микола Ілліч Толстой помирає (мати Льва Миколайовича померла, коли йому було всього півтора року). Турботу про осиротілих дітей беруть на себе сестри померлого графа, і тринадцятирічний Толстой переїжджає до Казані.

Склавши іспити до Казанського університету, Толстой вступає на факультет східних мов. Швидко охоловши до занять на цьому факультеті, він переходить через рік на перший курс юридичного факультету. Юнак стає завсідником дворянських балів і салонів Казані і живе дозвільним життям, поділяючи свій «час між званими обідами, балами і товариськими гулянками». Ідеалом його в той час стає великосвітський денді, який гідно носить звання аристократа.

Але і дозвільне світське життя захопило Толстого ненадовго. У його душі йшла завзята і напружена робота. Уже в дитячі роки Толстой багато читав, соромливо ховаючи від усіх свої думки. Тепер, у юнацькі роки, він захоплюється ідеями французького просвітителя Жан-Жака Руссо, працює над «Духом законів» Монтеск´є і має задум написати роботу про «Наказ» Катерини II.

Незадоволений і життям у вищому світі, і своїми заняттями в університеті, він 1847-го року, навчаючись на другому курсі, залишає університет і їде в Ясну Поляну, щоб «осісти» на землі.

Навесні 1847 року, після майнового розділу Толстого з братами, у його власність перейшла Ясна Поляна і 330 душ кріпаків. Молодий поміщик ставить перед собою завдання — присвятити усі свої сили поліпшенню побуту своїх селян. Юнак Толстой не розумів непримиренності протиріч між поміщиками і кріпаками. Незважаючи на щирі прагнення Толстого, селяни поставилися до його реформаторської діяльності недовірливо й боязко. Ці невдачі своїх спроб Толстой описав пізніше в повісті «Ранок поміщика».

Розчарувавшись у своїх господарських планах, Толстой пристрасно займається самоосвітою.

Але роль людини без певних занять, без свого «місця вжитті» пригнічувала молодого Толстого. Необхідно було перемінити спосіб життя. У 1851 році Толстой і робить це, відправившись на Кавказ, за порадою брата Миколи, який служив офіцером у Кавказькій армії.

Толстой юнкером вступає до артилерійської бригади, що стояла в станиці Старогладівській, на Тереку, і бере участь у війні з горцями. Він виявляє неабияку хоробрість, неодноразово зазнаючи смертельної небезпеки. Був випадок, коли граната розірвалася біля ніг Толстого, який націлював гармату, і він просто-таки дивом врятувався від смерті. Тут, у кавказькій станиці, починається його серйозна літературна діяльність. Улітку 1852 року він закінчує повість «Дитинство». Повість була відправлена в журнал Некрасова «Сучасник» і надрукована у вересні цього ж року.

У січні 1854 року Толстой одержав чин прапорщика, і його перевели спочатку в Дунайську армію, а потім у Крим, у Севастополь. У Севастополі, що непохитно оборонявся від ворогів, Толстой пробув з листопада 1854 року до 27 серпня 1855 року (день, коли захисники залишили місто). Тут Толстой виявив дивовижну хоробрість, б´ючись із ворогом на легендарному четвертому бастіоні.

Історія героїчної боротьби Севастополя дала Толстому матеріал для трьох нових оповідань: «Севастополь у грудні 1854 року», «Севастополь у травні 1855 року» і «Севастополь у серпні 1855 року». Твори молодого офіцера привернули увагу письменницьких кіл.

Наприкінці 1856 року Толстой у чині поручика виходить у відставку.

У Петербурзі, куди письменник приїхав після падіння Севастополя, перед ним відразу відкриваються двері редакцій кращих журналів. Його привітно зустрічають письменники, які групувалися навколо найпрогресивнішого журналу «Сучасник». Толстого охоплює зовсім нова для нього атмосфера політичної і літературної боротьби.

У 1862 році Толстой одружується на Софії Андріївні Бере, дочці відомого московського лікаря. Щасливе сімейне життя на деякий час заспокоює душевні хвилювання і тривоги письменника. З новою силою пробуджується в нього покликання до художньої творчості, і виникає задум великого роману «Війна і мир».

Колосальний чотиритомний роман-епопея, що потребував вивчення величезного історичного матеріалу, був створений Толстим менш ніж за шість років (1864—1869).

Вражає перш за все винятковий розмах самоосвітньої роботи Толстого, його неосяжне прагнення до знань. До кінця свого життя Толстой, за свідченням того ж Маковицького, знав такі мови: французьку, німецьку, англійську (володів досконало), італійську (вільно перекладав), давньогрецьку, латинську, давньоєврейську (знав добре), польську, чеську, сербську, болгарську, голландську, українську. Це свідчить про величезну культуру видатного письменника.

Про широту самоосвітньої роботи Толстого свідчить і його бібліотека в Ясній Поляні; кілька тисяч томів її зберігають на своїх сторінках цікаві позначки Толстого.

У роботі Толстого вражає його незвичайна вимогливість до себе як до художника слова. Необхідною умовою творчості він вважав засвоєння

досвіду всіх інших письменників. Він систематично і незвичайно багато читав. Він заявляв: «Правильний шлях такий: осягни те, що зробили твої попередники, а тоді йди далі».

Література для Толстого була справою всього життя, у яку він вкладав усю свою душу. Тільки за такого ставлення до літератури і можлива, на думку Толстого, діяльність письменника.

До кінця XIX ст. яснополянська садиба перетворюється у своєрідний культурний центр, куди з різних кінців Росії й інших куточків світу приїжджають письменники, учені і суспільні діячі, щоб познайомитися з Толстим.

У Ясній Поляні Толстого відвідують письменники — І. С. Тургенев,

A. А. Фет, А. П.Чехов, М. Горький, М. С. Лесков, В. Г. Короленко,

B. М. Гаршин, В. В. Вересаев та ін.; художники — І.Ю.Рєпін,

І.М. Крамськой, М. М. Ге, М. В. Нестеров, Л. О. Пастернак, В. О. Серов та ін.; учені — І. I. Мечников та ін.

У 80-х і 90-х роках (1881—1901) Толстой в інтересах дітей, яких потрібно було вчити, жив переважно в Москві. Тут, у Хамовничеському провулку (тепер вулиця Льва Толстого), він придбав собі будинок.

Дев´ятнадцять зим прожив Толстой у Москві (влітку він завжди їхав у Ясну Поляну). Невеликий двоповерховий особняк у глибині саду приваблював до себе відвідувачів так само, як і яснополянська садиба.

Толстой у Москві вів таке ж просте життя, як і в Ясній Поляні. Він сам возив собі на санчатах воду, колов дрова, займався шевським ремеслом. До старості він зберіг дивовижну фізичну силу. Досить сказати, що в сімдесят років він з легкістю катався на ковзанах, у сімдесят п´ять років захоплювався велосипедним спортом, у вісімдесят років швидко їздив верхи на коні.

Наприкінці 1901 року Толстой занедужав на запалення легень. Кілька місяців він лікувався в Криму, у Гаспрі. Тут він часто зустрічався з М. Горьким і А. П. Чеховим, яких дуже любив і цінував.

Повернувшись із Криму, Толстой знову поселяється в Ясній Поляні, де пройшло майже все його життя, і до кінця днів уже не залишає її.

Усе частіше і невідступніше в душі великого письменника з´являється думка про відхід від родини, про втечу з привілейованого суспільства. Йому здається, що умови життя мандрівника будуть для нього легшими за його «дике життя» в родині і що де-небудь на півдні Росії, серед селян, чи навіть у Болгарії він скоріше здійснить свій ідеал простого, вільного життя. Рішення це, нарешті, дозріло.

28 жовтня 1910 року, однієї темної мокрої осінньої ночі, 82-річний Толстой у супроводі свого друга і лікаря Д. Маковицького таємно і назавжди виїхав з Ясної Поляни. Це був останній акт тієї багаторічної життєвої драми, що розігрувалася в душі великого письменника.

Здоров´я 82-річного Толстого не витримало подорожі. У дорозі, в потязі, він застудився і, не доїжджаючи до станції Астапово Рязано-Уральської залізниці (тепер станція «Лев Толстой»), захворів на запалення легень.

Звістка про те, що великий письменник залишив Ясну Поляну, а також про його хворобу швидко облетіла газети усього світу. Маленька, невідома станція Астапово зненацька прикувала до себе увагу мільйонів людей, які тепер схвильовано чекали газетних повідомлень про перебіг хвороби Толстого. І коли газети з жалобними рамками сповістили, що

7 листопада 1910 року Лев Толстой помер, смерть його вразила культурний світ і переживалася, як величезна, тяжка втрата для всього людства.

Поховали Толстого, за його бажанням, у Ясній Поляні, на тому місці біля урвища, де в дитинстві він разом з братами шукав чарівну «зелену паличку» — секрет щастя для всіх.

Там, у глушині парку, приблизно в одному кілометрі від садиби, на краю яру, є самотня, скромна могила. Над нею тісно сплелися вершинами, немов охороняючи спокій видатної людини, дуби, осики і липи. На могилі — ні хреста, ні пам´ятника. Лише невисокий пагорб, улітку покритий густим килимом квітів, а взимку засипаний снігом, вказує місце, де лежить Толстой. Великий письменник залишився тут наодинці з природою, яку він так любив і яку так геніально описував.

Толстой Лев Миколайович: біографія

09 вересня 1828 — 20 листопада 1910

Великий російський письменник

З родичами Толстому явно пощастило. Предки по батьківській лінії сходили до часів Петра I, коли П. А. Толстой став одним з перших, що отримали графський титул з рук російського царя. По материнській ж лінії князі Волконські були пов’язані родинними узами з князями Голицин, Трубецькими, Одоєвськ, Личаними. Також по матері Лев Толстой був родичем поета А. С. Пушкіна. До речі, батько Толстого брав участь у Вітчизняній війні 1812 року.

Ось у такій, овіяної століттями і славою сім’ї 9 вересня 1828 народився майбутній класик російської літератури. Безтурботне дитинство, щоденні заняття науками під керівництвом досвідчених гувернерів — все, як і зазвичай в дворянських родинах того періоду. У віці дев’яти років батько повіз Лева в Москву. Престольне місто настільки вразив уяву хлопчика, що він жваво описав свої враження в досить-таки дитячому творі, названому «Кремль». Але через чотири роки московського життя осиротів. Спочатку помирає мати, а потім і батько майбутнього письменника. Толстой змушений переїхати до Казані зі своїми трьома братами і сестрою — до тітки, яка взяла на себе опіку над неповнолітніми дітьми брата.

У Казані хлопчик майже три роки готувався до вступу і успішно здав іспити в університет в 1844 році. Починав він вчитися на східному факультеті, але потім перевівся на юридичний. Особливий інтерес у юнака Толстого викликали турецьку й татарську мови, і тут йому посміхнулася удача — він навчався у відомого професора, тюрколога Казембека. Майбутній письменнику легко давалися мови, і в зрілості вільно володів німецькою, французькою та англійською мовами, читав на польському, сербською та чеською, італійською, добре знав татарський, український, церковнослов’янська, грецька і латина.

Проте юного студента Толстого обтяжувало проходження казенних програмах в навчанні, і в якийсь момент він захоплюється історичною темою в плані самостійного вивчення і покидає Казань, переїхавши в Ясну Поляну. Родове гніздо Толстих дісталося юнакові під час розподілу спадщини, ніж він був відверто задоволений. Трохи пізніше Лев Толстой відправляється до Москви, де й починає свою письменницьку діяльність. Перший твір Толстого — повість про циганському побут — не було їм закінчено, і рукопис її загублено. Але саме в той період, в 1850 році Толстой почав писати «Дитинство».

Під впливом пориву граф Толстой відправляється на Кавказ, де один з його старших братів, Микола, служить в діючій армії офіцером-артилеристом. Лев надходить в армію юнкером і через короткий час здає іспит на офіцерський чин. Саме служба на Кавказі вилилася в розповіді «Набіг», «Рубка лісу», «Розжалуваний», написані з 1853 по 1856 рік, і в знакову повість «Козаки». Тут же Толстой завершує повість «Дитинство», опубліковану в журналі «Современник» в 1852 році.

З початком Кримської війни граф Толстой переводиться в Дунайську армію, а пізніше — у Севастополь, де командує батареєю 4-го бастіону. За бої проти об’єднаних сил Франції, Англії і Туреччині він нагороджується медалями «За захист Севастополя», «У пам’ять війни 1853 — 1856 рр..» Та орденом Святої Анни. Під час цієї війни Толстой веде досить активне життя: створює проекти про формування артилерійських батарей, про користь нарізної зброї і озброєння їм солдатів батальйонів, про можливість переформування російської армії. Наміри Толстого та групи офіцерів випускати журнал «Солдатський вісник» було докорінно зарубано імператором Миколою I.

Після закінчення війни, в 1856 році, Толстой виходить у відставку і вирушає в закордонну подорож. За півроку він відвідав Швейцарію, Німеччину, Італію і Францію. У 1859 році граф відкрив у своїй садибі школу для дітей селян і сприяє відкриттю двадцяти двох шкіл в околицях. З метою поліпшення навчання селянських дітей та вивчення шкільної справи за кордоном у 1860 році він знову їде за кордон. Після царського маніфесту про землю в 1861 році Толстой активно допомагає селянам у суперечках з поміщиками про земельні володіння. Саме в цей період у відсутність Толстого жандарми проводять ретельний обшук — шукають таємну друкарню, яку, на їхню думку, граф організував після спілкування А. І. Герценом у Лондоні. Таким чином, на самому початку свого творчого шляху Лев Миколайович Толстой потрапляє під нагляд поліції.

Лев толстой біографія хронологічна таблиця

Толстой, Лев Миколайович ( 1828-1910 г. г.) Прозаїк, драматург Біографія Народився Толстой 9 вересня 1828 року в садибі Ясна Галявина Тульської губернії в сім’ї поміщика. Батьки Толстого належали до вищої знаті, ще при Петрові I предки Толстого по батьківській лінії одержали графський титул. Батьки Лева Миколайовича рано вмерли, у нього залишилися тільки сестра й три брати. Опіку над дітьми взяла на себе тітка Толстого, що жила в Казані. Вся сім’я переїхала до неї. В 1844 році Лев Миколайович надходить в університет на східний факультет, а потім учиться й на юридичному Толстой знав більше п’ятнадцяти іноземних мов ще в 19 років.

Він серйозно займався історією, літературою. Навчання в університеті тривали недовго, Лев Миколайович залишив університет і повернувся додому в Ясну Галявину. Незабаром він вирішує виїхати в Москву й присвятити себе літературної діяльності. Його старший брат, Микола Миколайович, їде на Кавказ, де йшла війна, як офіцер-артилерист.

Дотримуючись приклада брата, Лев Миколайович надходить на службу в армію, одержує офіцерський чин і відправляється на Кавказ Під час Кримської війни Л. Толстой переводиться в діючу Дунайську армію, бореться в обложеному Севастополі, командуючи батареєю. Товстого нагородили орденом Ганни (”За хоробрість”), медалями “За захист Севастополя”, “На згадку війни 1853-1856 г. г.”. В 1856 році Лев Миколайович вийшов у відставку. Через якийсь час він їде за кордон (Франція, Швейцарія, Італія, Німеччина). З 1859 року Лев Миколайович активно займається просвітительською діяльністю, відкривши в Ясній Галявині школу для дітей селян, а потім сприяючи відкриттю шкіл по всій окрузі, видаючи педагогічний журнал “Ясна Галявина”. Товстої серйозно захопився педагогікою, вивчав закордонні методики викладання.

З метою поглибити свої знання в педагогіці він відправляється в 1860 році знову за кордон. Після скасування кріпосного права Толстої бере активну участь у рішенні споровши між поміщиками й селянами, виступаючи світовим посередником. За свою діяльність Лев Миколайович одержує репутацію неблагонадійної людини, у результаті чого в Ясній Галявині зробили обшук з метою знайти таємну друкарню. Школа Толстого закривається, продовження педагогічної діяльності стає майже неможливим.

До цього часу Лев Миколайович уже написав знамениту трилогію “Дитинство Отроцтво. Юність.”, повість “Козаки”, а також безліч оповідань і статей.

Особливе місце в його творчості зайняли “Севастопольські оповідання”, у яких автор передав свої враження від Кримської війни В 1862 році Лев Миколайович жениться на Софії Андріївні Берс, дочки лікаря, що стала на довгі роки його вірним іншому й помічником. Софія Андріївна взяла на себе всі турботи по господарству, а крім того вона стала редактором свого чоловіка й першим його читачем. Дружина Толстого вручну переписувала всі його романи перед відправленням у редакції. Досить представити, як складно було підготувати для печатки “Війну й мир”, щоб оцінити самовідданість цієї жінки.

В 1873 році Лев Миколайович закінчив роботу над “Ганною Карениной”. До цього часу граф Лев Толстой стає відомим письменником, що одержав визнання, що веде переписку з багатьма літературними критиками й авторами, що активно бере участь у громадському житті Наприкінці 70-х років — початку 80-х років Лев Миколайович переживає серйозну духовну кризу, намагаючись переосмислити зміни, що відбуваються в суспільстві, і визначитися у своїй позиції громадянина. Товстої вирішує, що необхідно піклуватися про благополуччя й освіту простого народу, що дворянин не має права бути щасливим, коли селяни перебувають у тяжкому становищі. Він намагається почати зміни із власного маєтку, з перебудови свого відношення до селян.

Дружина Толстого наполягає на переїзді в Москву, тому що дітям необхідно одержати гарне утворення Із цього моменту починаються конфлікти в сім’ї, тому що Софія Андріївна намагалася забезпечити майбутнє своїх дітей, а Лев Миколайович уважав, що із дворянством покінчене й прийшов час жити скромно, як весь російський народ. У ці роки Толстої пише філософські твори, статті, бере участь у створенні видавництва “Посередник”, що займався книгами для простого народу, пише повести “Смерть Івана Ілліча”, “Історія коня”, “Крейцерова соната”. В 1889 — 1899 роках Толстої закінчує роман “Воскресіння”.

Наприкінці життя Лев Миколайович остаточно вирішує розірвати зв’язок із забезпеченим дворянським життям, займається добродійністю, освітою, міняє порядки у своєму маєтку, даючи волю селянам Така життєва позиція Лева Миколайовича стала причиною серйозних домашніх конфліктів і сварок із дружиною, що інакше дивилася на життя. Софія Андріївна переживала за майбутнє своїх дітей, була проти нерозумних, з її точки зору витрат Лева Миколайовича. Сварки ставали усе серйозніше, Толстой не раз уживав спробу піти з будинку назавжди, діти переживали конфлікти дуже важко. Колишнє взаєморозуміння в сім’ї зникло. Софія Андріївна намагалася зупинити чоловіка, але потім конфлікти переросли в спроби роздягнула майна, а також прав власності на твори Лева Миколайовича.

Зрештою 10 листопада 1910 року Толстой залишає свій будинок у Ясній Галявині й іде Незабаром він занедужує запаленням легенів, змушений зупинитися на станції Астапово (нині станція Лев Толстой) і там умирає 23 листопада

Життя і творчість Л. М. Толстого

Реферат

Життя і творчість

Лев Миколайович Толстой народився в Ясній Поляні, поблизу Тули, 9 вересня 1828 року. Його батько, граф Микола Ілліч Толстой, помер, коли хлопчикові було 9 років. Матері, уродженої княжни Марії Миколаївни Волконської, не стало, коли Толстому не минуло ще й двох років.

Дитячі роки Толстого пройшли в тульському маєтку батьків — Ясній Поляні. У Льва Толстого були три брати і сестра Маша. Вихователькою осиротівши дітей стала далека родичка сім’ї Т.А.Єргольська. Толстий знав, що Тетяна Олександрівна любила його тата, а він любив її, але обставини розлучили їх.

Писати Толстий почав з семи років. До нас дійшов його зошит за 1835 р., який називався «Дитячі забави». Тут були описані різні породи птахів. Початкову освіту Толстой отримав вдома, як це було прийнято в дворянських сім’ях, а в сімнадцять років поступив в Казанський університет. В 1841 р. Померла А.І.Остен-Сакен. Опікунство над маленьким Толстими бере друга тітка — Пелагея Ільїнічна Юшкова. Вона жила з чоловіком в Казані. В вересні 1841 р. Толсті залишають Ясну Поляну. Але в університеті, не закінчивши курсу, залишив його у 1847 році, бо тогочасна наука не задовольняла його.

В травні 1851 року разом з братом Миколаєм Толстой їде на Кавказ. Але відправився туди з твердими намірами стати письменником. На Кавказі він пробув до 1854 року, беручи участь у воєнних діях спочатку як доброволець, а згодом як юнкер і офіцер. Тут він написав повісті «Дитинство», «Отроцтво» та кілька оповідань з військового побуту. Там же Толстой почав і повість «Козаки». Повість «Дитинство», надрукована в 1852 році в журналі Некрасова «Современник», одразу ж поставила Толстого в ряди найвидатніших російських письменників. Безпосередня участь Толстого у воєнних діях на Кавказі, а потім у Криму дала письменникові матеріал для оповідань про війну і військовий побут.

Кавказькі враження Толстого відбилися в оповіданнях «Набіг» і «Рубання лісу». Уже в цих оповіданнях, як і пізніше у романі «Війна і мир», справжніми героями є люди прості, скромні, часто навіть сором’язливі, без будь-яких проявів показної, декоративної хоробрості.

Після повернення з Кавказу Толстой був посланий в Дунайську армію, яка воювала проти турків, а в листопаді 1854 року його переводять у Крим. Тут Толстой бере участь у славній обороні Севастополя. Його враження від севастопольської облоги змальовані в трьох прекрасних «Севастопольських оповіданнях». Двоє перших з них Толстой закінчив у Криму.

Він перший у світовій літературі правдиво показав війну — «не в правильному, гарному й блискучому строї, з музикою й барабанним боєм, з майоріючими прапорами і гарцюючими генералами», а «в справжньому її вияві — в крові, в стражданнях, у смерті».

Приїхавши в другій половині листопада 1855, після падіння Севастополя, до Петербурга, Толстой вперше опинився в літературному середовищі і познайомився з найвидатнішими російськими письменниками того часу — Тургенєвим, Некрасовим, Гончаровим, Писемським, Фетом, Чернишевським, — які ставилися до нього з великою повагою і часто навіть з захопленням.

За рік, який минув після приїзду з Криму, Толстой закінчив оповідання «Севастополь у серпні 1855 року», повість «Юність», написав оповідання «Заметіль», «Розжалуваний», повісті «Двоє гусарів» і «Ранок поміщика».

В 1857 роді Толстой подорожує за границю. Він відвідує Францію, Швейцарію, Італію, Німеччину. В швейцарському місті Люцерні з Толстим трапилась одна подія, яку автор вкладе в основу розповіді «Люцерн».

Повернувшись в кінці 1857 року до Росії, Толстой жив то в Ясній Поляні, то в Москві. В той час він створив оповідання «Три смерті», роман «Родинне щастя».

В половині 1860 року Толстой разом із сестрою та її дітьми вдруге поїхав за кордон, щоб відвідати брата Миколу Миколайовича, який лікувався там від сухот.

В 1863 році він закінчив давно розпочату повість «Козаки» і надрукував її. Протягом 1858-1862 років він відкриває 21 школу в Ясній Поляні для простих дітей.

Наприкінці 1863 року Толстой почав працювати над романом «Війна і мир». Понад шість років «невинної і виняткової праці», — як говорив сам Толстой, віддав він на створення «Війни і миру». Наслідком «Війни і миру» є російських народ, епохи Вітчизняної війни 1812 року, який боровся проти Наполеонівської армії. «Війна і мир» — це твір, рівного якому — художніми якостями, глибиною змісту і широким охопленням життя — не знає жодна інша література світу.

В березні 1873 року письменник почав роботу над романом «Анна Кареніна». Задумуючи новий роман, Толстой хотів показати в ньому долю заміжньої великосвітської жінки, яка «втратила себе». В остаточній редакції «Анна Кареніна» перетворилася на роман, який відбив у собі цілу епоху російського життя.

У вересні 1881 року Толстой з родиною надовго оселився в Москві. В 1891, 1893 і 1898 роках він брав участь в допомозі потерпілим від голоду: сам відвідував голодуючі села в Рязанській, Тульській та Орловській губерніях, влаштовував їдальні для голодуючих, організовував збирання пожертвувань, писав статті про заходи боротьби з голодом.

На схилі днів своїх він написав п’єсу «Живий труп» і повість «Хаджі Мурат». Незважаючи на тяжку хворобу, перенесену ним у 1901-1902 роках, він був бідний не тільки духовно, а й фізично. Втративши душевний спокій, Толстой все наполегливіше почав думати про залишення Ясної Поляни.

В 1906 році він написав у щоденнику: «Все більше й більше уболіваю від свого достатку і навколишньої нужди. «

В 1908 році він написав статтю «Не можу мовчати!» — гнівний протест проти масових страт, якими царський уряд намагався до кінця знищити сліди революції.

Починаючи з 1909 року, в щоденниках Толстого дедалі частіше з’являються записи про те, що він мусить покинути свій дім. До цього спонукали його тоді ще й загострені сутичку з дружною, яка не поділяла його поглядів. Нарешті вранці 10 листопада 1910 року Толстой здійснив свій намір і потай виїхав з Ясної Поляни. Та дорогою, у вагоні 3 класі він, 82-літній старий, захворів на запалення легень. Начальник маленької залізничної станції Астаповао помістив тяжко хворого великого письменника в своїй хаті. 20 листопада 1910 року Толстой помер. Тіло його поховано в Ясній Поляні, в лісі, на місці, яке він сам заздалегідь обрав.

1. Л.Н.Толстой «В воспоминаниях современников».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: