Федор тютчев листопад

Фёдор Иванович Тютчев. Биография

Фёдор Иванович Тютчев (1803-1873) родился в старинной дворянской семье, в имении Овстуг Брянского уезда Орловской губернии. Юные годы провел в Москве. В 1821 году блестяще закончил словесный факультет Московского университета. Вскоре поступил на службу в министерство иностранных дел, в 1822 году уехал за границу, получив назначение на скромную должность в русское посольство в Мюнхене — столице тогдашнего Баварского королевства. Служил также в Турине (Сардиния). В чужих краях Тютчев прожил двадцать два года, но не терял духовной связи с родиной и изредка навещал ее. В Мюнхене приобщился к немецкой идеалистической философии, свел знакомство с Шеллингом, дружил с Генрихом Гейне. Стихи Тютчев начал писать еще подростком, но выступал в печати редко и не был замечен ни критикой, ни читателями. Настоящий дебют поэта состоялся в 1836 году; тетрадь стихотворений Тютчева, переправленная из Германии, попадает в руки Пушкина, и тот, приняв тютчевские стихи с изумлением и восторгом, опубликовал их в своем журнале «Современник». Однако призвание и известность приходят к Тютчеву гораздо позднее, после его возвращения на родину, в 50-х годах, когда о поэте восхищенно отозвались Некрасов, Тургенев, Фет, Чернышевский и когда вышел отдельный сборник его стихотворений (1854). И все же Тютчев не становится профессиональным литератором, до конца жизни оставаясь на государственной службе.

Тютчев — гениальный лирик, поэт романтического склада. Он своеобразно развивал наряду с Баратынским философскую линию в русской поэзии. Певец природы, остро ощущавший космос, тончайший мастер стихотворного пейзажа, Тютчев рисовал его одухотворенным, выражающим эмоции человека. В поэзии Тютчева нет непроходимой грани между человеком и природой, они почти тождественны. Мир в глазах Тютчева полон таинственности, загадочности — где-то в подоснове его «шевелится» хаос, под златотканным покровом дня скрывается ночь, в избытке и торжестве жизни проглядывает смерть, людская любовь лишь роковой поединок, грозящий гибелью. В природе, по Тютчеву, противоборствуют враждебные силы. «Хаос» вот-вот прорвется и опрокинет установившуюся гармонию, ввергнет мир в катастрофу. Полный тревоги, поэт страшится этой катастрофы, и тянется к ней. Современник многих войн и социальных потрясений, Тютчев воспринимает свое время как «минуты роковые», канун великих событий. Поэзия Тютчева — поэзия глубокой и бесстрашной мысли. Но мысль у Тютчева неизменно слита с образом, с точными и смелыми, необычайно выразительными красками.

В стихотворениях Тютчева много изящества, пластики, в них есть, по выражению Добролюбова, и «знойная страстность» и «суровая энергия». Они очень цельны, законченны: при чтении их возникает впечатление, что они созданы мгновенно, единым порывом. Несмотря на скептические ноты в поэзии Тютчева, подчас утверждавшего, что вся деятельность человека — «подвиг бесполезный», от большинства его произведений веет молодостью, неистребимым жизнелюбием. Тютчев был, наряду с Пушкиным, любимым поэтом Льва Толстого.

«Три века русской поэзии». Составитель Н. В. Банников, Москва, «Просвещение», 1986.

Количество обращений к поэту: 8612

Тютчев Фёдор Иванович


23 НОЯБРЯ (5 ДЕКАБРЯ) 1803 — 15 ИЮЛЯ (27) 1873


РУССКИЙ ПОЭТ

Русский поэт. Принадлежал к старинному дворянскому роду.

Рано начал писать стихи; в 1819 г. выступил в печати с вольным переложением из Горация.

В 1821 г. блестяще окончил словесный факультет Московского университета. По окончании курса зачислен на службу в Коллегию иностранных дел.

Как поэт Тютчев сложился на рубеже 20-30-х гг. К этому времени относятся шедевры его лирики: «Бессонница», «Летний вечер», «Видение», «Весенние воды», «Осенний вечер».

Состоял при русских дипломатических миссиях в Мюнхене (1822—1837 гг.) и Турине (1837—1839 гг.). В чужих краях Тютчев прожил двадцать два года, но не терял духовной связи с родиной и изредка навещал ее. В Мюнхене приобщился к немецкой идеалистической философии, свел знакомство с Шеллингом, дружил с Г. Гейне.

Настоящий дебют поэта состоялся в 1836 г.: тетрадь его стихотворений, переправленная из Германии, попадает в руки Пушкина, и тот, приняв тютчевские стихи с изумлением и восторгом, опубликовал их в своем журнале «Современник». Однако признание и известность приходят к Тютчеву гораздо позднее — после его возвращения на родину, в 50-х гг., когда о поэте восхищенно отозвались Некрасов, Тургенев, Фет, Чернышевский и когда вышел отдельный сборник его стихотворений (1854 г.).

Вернувшись в Россию в 1844 г., занимал должность старшего цензора Министерства иностранных дел, а с 1858 г. и до конца жизни возглавлял Комитет иностранной цензуры.

Федор тютчев листопад

Федір Іванович Тютчев народився 23 листопада 1803 року у сім´ї дворянина у маєтку Овстуг Орловської губернії. Батьки майбутнього поета, люди освічені й заможні, дали синові ґрунтовну й різнобічну освіту. Гувернером до нього був запрошений відомий свого часу поет і перекладач С.Е.Раїч, знавець класичної давнини та італійської літератури. На його уроках Тютчев черпав глибокі знання з історії давньої та нової літератури. Ще підлітком Федір починає писати й сам. Його ранні вірші дещо застарілі й «важкі», однак свідчать про талант юнака. У 14 років Тютчев стає членом Спілки любителів російської словесності. У 1819-му вперше з´являється друком його вільний переклад «Послання Горація до Мецената». Протягом 1819-1821 рр. Тютчев навчався на словесному відділенні Московського університету. Листи, щоденники цього періоду засвідчують його літературні уподобання. Він захоплювався Пушкіним, Жуковським, німецькими романтиками, читав твори французьких просвітителів, поетів і´філософів Давньої Греції та Риму. Коло його інтелектуальних інтересів було досить широким і охоплювало не лише літературу, а й історію, філософію, математику, природничі науки.

І хоча Тютчев не цікавився політикою, мати, боячись шкідливого впливу на нього революційних ідей, наполягла на достроковому завершенні навчання та вступові сина на дипломатичну службу.

Тютчев був зарахований до Колегії закордонних справ. Незабаром він виїздить до Європи, де прожив майже 22 роки, представляючи російську дипломатичну місію у Мюнхені, потім у Турині та при дворі сардинського короля.

Він зближується із визначним філософом-ідеалістом Ф. Шеллінгом, товаришує з Г. Гейне, першим починає перекладати його твори російською мовою, перекладає також Ф. Шіллера, Й.-В. Гете та інших європейських поетів. Це допомогло Тютчеву відшліфовувати та вдосконалювати свою поетичну майстерність. У велику поезію його ім´я ввійшло у 20-ті рр. Вірші Тютчева періодично з´являлися в різних московських журналах та альманахах, і найчастіше підписані були лише ініціалами поета.

Кожного року майстерність поета вдосконалювалась. До середини 30-х років він видрукував такі перлини, як «Весняна гроза», «Весняні води», «Літній вечір», проте ім´я поета залишалося невідомим пересічному читачеві, оскільки окремі вірші Тютчева (й частина без авторського підпису) з´являлись у різних журналах і альманахах розрізнено і «губились» у морі віршів низького ґатунку.

Лише 1836 р. за ініціативою свого приятеля І. Гагаріна Тютчев зібрав свої поезії в окремий рукопис з метою опублікування. Доробок було передано П. В´яземському, той показав його В.Жуковському й О.Пушкіну. Три корифеї російської поезії були в захваті, і в «Сучасникові» (а часопис у цю пору належав його засновнику О. Пушкіну) були опубліковані 24 вірші під заголовком «Вірші, надіслані з Німеччини» з підписом Ф.Т.Тютчев був гордий увагою до нього першого поета Росії й мріяв про особисту зустріч. Проте зустрітися їм не судилося. На смерть О. Пушкіна Тютчев відгукнувся віршем «29 січня 1837 року».

Як і М. Лєрмонтов, Тютчев звинувачував у смерті Пушкіна світську верхівку, але вважав, що поет глибоко помилявся, відволікаючись від чистої поезії. Наприкінці вірша він стверджує безсмертя поета: «Тебе ж, як і перше кохання, серце Росії не забуде».

З роками посилюється відчуття соціальних зрушень, які відбуваються у світі, розуміння того, що Європа стоїть на порозі епохи революцій. Тютчев переконаний: Росія піде іншим шляхом. Відірваний від батьківщини, він створює своєю поетичною уявою ідеалізований образ Миколаївської Русі. У 40-і рр. Тютчев майже не займається поезією, його більше цікавить політика. Свої політичні переконання він тлумачить у ряді статей, у котрих пропагує ідею панславізму, відстоює православ´я, вважаючи релігійність специфічною рисою російського характеру. У віршах «Російська географія», «Пророкування» звучать заклики до об´єднання всіх слов´ян під короною російського самодержавства, засудження революційних рухів, які поширилися в Європі і загрожували Російській імперії. Тютчев вважає, що слов´яни повинні об´єднатися навколо Росії, а революціям протиставити просвіту. Однак, ідеалістичні настрої щодо російського самодержавства були зруйновані ганебною поразкою Росії в Кримській війні.

Тютчев пише гострі, дошкульні епіграми на Миколу І, міністра Шувалова, цензурний апарат.

Інтерес до політики постійно спадав. Поет приходить до розуміння невідворотності змін в основі суспільно-політичного ладу Росії, і це тривожить і водночас хвилює його.

Традиції пейзажної лірики Тютчева мають витоки з поезій Жуковського і Батюшкова. Для стилю цих поетів характерним є, так би мовити, перетворення якісних характеристик об´єктивного світу в емоційні. Проте Тютчева вирізняє філософська спрямованість думки і яскрава, мальовнича мова, яка надає віршам милозвучності. Він використовує особливо ніжні епітети: «блаженний», «світлий», «чарівний», «солодкий», «блакитний» тощо. У пейзажній ліриці Тютчев постає як поет-романтик, а в окремих його віршах відчутними є тенденції до символізму («Дні і ночі», «Тіні сизі»).

Високої майстерності досягає Тютчев і в інтимній ліриці. Він підносить її до висоти такого ж узагальнення, як це спостерігаємо і в пейзажній ліриці. Проте, коли пейзажна — пройнята філософськими думками, то інтимна — психологізмом у розкритті внутрішнього світу закоханої людини. Уперше в російській ліриці увага автора змістилася від ліричних страждань чоловіка до жінки. Образ коханої вже не є абстрактним, він набуває живих, конкретно-психологічних форм.

У 1850-му, коли поету виповнилося 47 років, він бере цивільний шлюб з Оленою Денисьєвою, 24-літньою небогою і вихованкою інспектриси Смольного інституту шляхетних дівчат, у якому вчилися і доньки поета, їхній зв´язок тривав 14 років (за цей час народилося троє дітей). Вище товариство не визнавало і засуджувало Денисьєву. Делікатна ситуація пригнічувала молоду жінку, що і спричинило її хворобу на сухоти і ранню смерть.

Тютчев за своїм світоглядом був ліберал. І його життєва доля схожа на долю героїв тургенєвських романів. Тургенєв-реаліст убачає причину неспроможності героїв кохати у їхній соціальній суті, соціальному безсиллі. Тютчев-романтик намагається знайти причину у неможливості зрозуміти до кінця людську природу, в обмеженості людського «я». Кохання набуває руйнівної сили, воно порушує відокремленість і цілісність внутрішнього світу людини.

Однак визнали поета лише на схилі його життя. 1850 року в часописі «Сучасник» була опублікована стаття М. Некрасова «Російські другорядні поети», котра, в основному, була присвячена Ф. Тютчеву. Критик підносить його до рівня О. Пушкіна та М. Лєрмонтова: бачить у ньому поета «першої величини», позаяк головна цінність його поезій — у «живому, граціозному, пластично-точному зображенні природи». Пізніше у вигляді додатку до одного з наступних номерів часопису було опубліковано 92 вірші Тютчева.

1854 року за редакцією І. Тургенева побачив світ перший збірник віршів Тютчева. У статті «Декілька слів про вірші Ф.І. Тютчева» Тургенев ставить його вище від усіх сучасних російських поетів.

Творчість Тютчева мала неабиякий вплив на російську літературу II пол. XIX ст. — поч. XX ст. Російський романтизм у його творчості досягнув вершини свого розвитку у XIX ст., проте не втратив своєї життєдайної сили, оскільки традиції тютчевської поетики ми простежуємо у творчості JI. Толстого, Ф. Достоєвського, О. Блока, М. Пришвіна, М. Цве- таєвої, М. Гумільова та багатьох інших.

Українською мовою перекладено лише кілька віршів Тютчева (перекладачі: М. Рильський, П. Вороний).

Читать стихи Тютчева. Тютчев Ф. И. — стихи о природе

Тютчев Фёдор Иванович

Тютчев Фёдор Иванович

Еще земли печален вид

Еще земли печален вид,
А воздух уж весною дышит,
И мертвый в поле стебль колышет,
И елей ветви шевелит —
Еще природа не проснулась,
Но сквозь редеющего сна
Весну послышала она
И ей невольно улыбнулась.

Душа, душа, спала и ты.
Но что же вдруг тебя волнует,
Твой сон ласкает и целует
И золотит твои мечты.
Блестят и тают глыбы снега,
Блестит лазурь, играет кровь.
Или весенняя то нега.
Или то женская любовь.

Есть в осени первоначальной

Есть в осени первоначальной
Короткая, но дивная пора —
Прозрачный воздух, день хрустальный,
И лучезарны вечера.

Где бодрый серп гулял и падал колос,
Теперь уж пусто все — простор везде, —
Лишь паутины тонкий волос
Блестит на праздной борозде.

Пустеет воздух, птиц не слышно боле,
Но далеко еще до первых зимних бурь —
И льется чистая и теплая лазурь
На отдыхающее поле.

Как летней иногда порою

Как летней иногда порою
Вдруг птичка в комнату влетит,
И жизнь и свет внесет с собою,
Все огласит и озарит;

Весь мир, цветущий мир природы,
В наш угол вносит за собой —
Зеленый лес, живые воды
И отблеск неба голубой, —

Так мимолетной и воздушной
Явилась гостьей к нам она,
В наш мир и чопорный и душный,
И пробудила всех от сна.

Ее присутствием согрета,
Жизнь встрепенулася живей,
И даже питерское лето
Чуть не оттаяло при ней.

При ней и старость молодела,
И опыт стал учеником,
Она вертела, как хотела,
Дипломатическим клубком.

И самый дом наш будто ожил,
Ее жилицею избрав,
И нас уж менее тревожил
Неугомонный телеграф.

Но кратки все очарованья,
Им не дано у нас гостить,
И вот сошлись мы для прощанья, —
Но долго, долго не забыть

Нежданно-милых впечатлений,
Те ямки розовых ланит,
Ту негу стройную движений
И стан, оправленный в магнит,

Радушный смех и звучный голос,
Полулукавый свет очей,
И этот длинный тонкий волос,
Едва доступный пальцам фей.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock detector